Драчук Софія, Шевчук (Драчук) Ірина

Удова Софія Драчук із 19-річною донькою Іриною проживала в с. Глибочок неподалік смт Баранівка (нині – м. Баранівка) на Житомирщині. Працювала на заводі електротехнічного фарфору в сусідньому с. Першотравенськ. Там познайомилася з єврейкою Розою Фішман та її чоловіком Петром Бутковським. До війни Драчуки й Бутковські товаришували, разом проводили вільний час.

Після нападу Німеччини на Радянський Союз Петра мобілізували на фронт. Напередодні він устиг перевезти дружину з двома дітьми до своєї сестри в смт Баранівка. А в липні 1941 р. німці були вже в селищі. 19 липня там зафіксовано перші розстріли євреїв – 74 жертви, ще близько 100 – наприкінці місяця. У жовтні відбулася масова страта євреїв у м. Бердичів. Кого не вбили – зігнали до трудового табору.

Дізнавшись про місце перебування Рози та дітей, Софія відразу прийшла до них і запропонувала допомогу. Жінки вирішили спочатку рятувати малят: п’ятирічну Майю та чотирирічного Юру. Ірина Драчук умовила знайомого поліцая допомогти вивести їх із табору. Усе задумане вдалось, і двійко єврейських дітей невдовзі опинилися в с. Глибочок. Розі врятуватися, на жаль, не пощастило: вона стала жертвою наступного масового розстрілу – 6 січня 1942 р.

Оскільки приховати появу Майї та Юри було важко, Софія зареєструвала їх як дітей своєї старшої доньки, яка давно виїхала із села. Хлопчик і дівчинка залишались у Драчуків до закінчення війни. А вже демобілізувавшись, Петро Бутковський забрав дітей й переїхав із ними до м. Київ.

Упродовж решти життя врятовані й рятівники підтримували дружні стосунки.

У 2002 р. Яд Вашем визнав Софію Драчук та її доньку Ірину Шевчук (Драчук) Праведниками народів світу.